4 жовтня у всьому світі відзначається важливе міжнародне свято – Всесвітній день тварин, або World Animal Day.

Сценарій свята «День захисту тварин»

Мета заходу: виховувати любов до тварин, повагу до вірності, відданості домашніх улюбленців; почуття відповідальності за приручених тварин, розуміння цінності та недоторканності іншого життя.

Обладнання: мультимедійний екран,проектор, комп’ютер, мультимедійна презентація,музичний супровід, на сцені пеньочки, ліс, квіти, аркуш паперу, на якому написано загадки, кросворди.

Герої: ведучі, 2 хлопчики, 2 дівчинки, лісник, лісовичок, зайчик, вовк, лисичка, білочка, ведмідь, їжачок, котик, собака; учні, які розповідають вірші.

Хід заходу

 Ведуча.  Нас повсюди оточує розмаїтий, безмежний, неповторний світ живої природи. Це пишні гіллясті дерева, дивовижної краси квіти, барвисті метелики, пернаті птахи і, звісно, наші чотириногі друзі — тварини. Тварина стала вірним другом людини ще в прадавні часи, коли наші пращури змогли приручити диких звірів. І тепер ми вже не можемо уявити наше життя без  — веселого, пильного і відданого друга та охоронця, без кота — поважного та вусатого мишолова. А комусь до вподоби крихітний хом’ячок, кумедна морська свинка або пухнастий довговухий кролик чи папуга.

Ведучий.  Про те, що в багатьох із вас є хатні улюбленці, свідчила  яскрава виставка ваших фотографій. Приємно, що у вас так багато маленьких друзів. Це свідчить про ваші добрі серця. Адже тварина віддячує вірністю та прихильністю тільки тому, хто дбає та піклується про неї, і ніколи не стане другом для того, хто хоч раз завдав їй болю та шкоди. Іноді тварин називають нашими меншими братами. А брати, як відомо потребують доброго, уважного ставлення до себе.

 Ведуча.  У всьому світі створено громадські організації борців за права тварин. Вони проводять акції, спрямовані на захист тварин від знущань та жорстокого ставлення. Він був запроваджений Міжнародним конгресом прихильників руху за захист природи, що проходив у Флоренції в 1931 році. Це рішення підтримали організації, створені з метою захисту тварин у різних країнах світу..

Ведучий.  Дата 4 жовтня вибрана не випадково. Це день народження католицького святого Франциска Ассизського, який вважається покровителем тварин. В Україні цей день відзначається з 2000 року.

Захищати і любити потрібно не тільки домашніх тваринок, але і диких. Хоч на вигляд вони і грізні але теж бувають беззахисними.

Відеоролик про тварин.

Вірші дітей

1. Брати наші менші чи друзі безслівні...

Такі часом милі, довірливі, ніжні.

Буваєте часом і хижі і грізні,

І долі бувають у кожного різні.

1. Комусь пощастило, порода у тілі:

І ви вже чистенькі, пухнасті та білі,

А хтось просто з двору, без племені- роду

Хоч як би хотів та не зміниш породу.

2. І доля вже інша й життя вже собаче,

І тільки надія одна - на удачу,

Що хтось пожаліє, візьме тебе в хату,

Що може служити там будеш багато.

3. А в іншого «Віскас», хазяйка заможна,

Усе в тебе є, усе тобі можна;

Спідничка картата, ошийник зі срібла,

І впевненість є, що ти дуже потрібна.

4. Брати мої менші, я дуже шкодую,

Що всіх не зігрію, не всіх нагодую.

Та знаю, що люди все можуть змінити

Що кожного з вас можна просто любити!

5. 4 жовтня — прекрасний привід проявити любов до братів наших менших, адже саме в цей день відзначають Всесвітній день тварин. Це свято шанують не тільки представники природоохоронних організацій, а й просто звичайні люди, в житті яких тварини займають особливе місце.
6. Крім того, Всесвітній день тварин — це привід нагадати людям про їхню відповідальність за домашніх тварин, які для багатьох людей стали дійсно незамінними членами сім'ї.

Пісня «Котику – Мурчику»

7. Зараз ми хочемо запросити вас у дивовижний світ казки. Казка покаже вам, що і дикі тварини бувають добрими і чемними.
8. Гляньте, ліс вдалині темніє,

Але я вам сказати мушу,

Він розказувать казку вміє,

Має він поетичну душу.

9. Живуть в лісі звірі, птахи,

Для людей вони загадкові.

І великі, й малі комахи

Дуже дивні, а ще казкові.

10.  А людина живе у світі,

Як природи рідна дитина,

Без довкілля не може й миті

На землі цій прожить людина.

Музика «Вихід дітей»

Виходить гурт дітей і розмовляють між собою.

1 хлопчик Ай справді, яка чарівна природа! Яка вона загадкова та дивна!

2 хлопчик А що тут такого дивного та загадкового? Природа як природа, все на місці... Не бачу тут нічого загадкового.

1 хлопчик І що, все на світі знаєш? І нема ніде загадок?

2 хлопчик Ні, не бачу я ніяких загадок. Це люди самі собі загадують загадки, щоб потім було що розгадувати. А коли я чогось і не знаю, бо ще малий, то візьму книжку та й почитаю і все знатиму.

1 дівчинка А звідки ж усе знатимеш?

2 хлопчик Ну, сказав же — з книжок! Від людей!

2 дівчинка А книжки хто написав?

2 хлопчик Ну, звісно ж, люди!

1 хлопчик Оті виходить, що треба природу вивчати, щоб для нас написати книжки, щоб діти могли про все довідатись. А нам треба бути спостережливими, щоб бачити і пізнавати цей великий світ і всі загадки у ньому, бо їх є дуже багато.

2 хлопчик Ну, чому все загадки... загадки... ?

1 дівчинка А тому, що природа їх без кінця нам загадує. От дивишся ти на світ, і ніби все тобі відомо, а коли станеш вникати в суть, то виявляється, що стільки всього невідомого, дивного, загадкового!

2 дівчинка І от, щоб усе знати, необхідно розгадувати загадки природи.

1 хлопчик Все, що нас оточує: повітря, сонце, небо, гори, ріки, моря, озера, земля, каміння, вода — все це і є природа.

1 дівчинка А ще природа — це всі рослини, тварини: птахи, риби, комахи і люди!

2 дівчинка І люди — це теж частинка живої природи. Без природи людина не може і миті прожити, ти сам переконався у цьому. їй потрібні повітря, вода, їжа... І все це людина бере з природи.

2 хлопчик Ага. Тепер я починаю розуміти... А я думав...

До дітей підходить лісник.

Лісник. А про що ви тут сперечаєтесь?

2 хлопчик Та про загадки природи.

Лісник. О! Та це ж дуже цікаво. Я теж знаю багато про ліс.

Діти. Розкажіть нам, розкажіть...

Лісник

Такий цікавий світ безмежний,

Багато загадок в нім є.

Десь вовк ступає обережний,

А лось з струмка водичку п’є.

Надвечір соловей співає

Весняну пісеньку свою.

А білка сонечко стрічає,

Стрибає весело в гаю.

Летять метелики на квіти,

Гуде бджолиний дружний рій.

І дивляться на все це діти,

Бо загадковий світ такий,

Коли ви допитливі і хочете все знати, то я вас запрошую на лісову галявину у чарівну казку, яка розкаже вам багато чого цікавого. То як, підете?

Діти Підемо, обов’язково підемо!

Лісник. Тоді ходімо, тільки є одна умова. В лісі треба поводитися дуже тихо. Не можна голосно кричати і бігати, бо ми — гості у лісу, у його справжніх господарів, для яких ліс — це рідний дім. І їм страшно і неприємно від того, що їхні гості не вміють деколи поводитися. Ви, діти, знаєте, як поводитися в гостях?

Діти. Так, знаємо.

Діти перед сценою співають пісню «Гномик». Відкривається завіса. На сцені пеньочки, на них сидітимуть лісові звірята, а навпроти теж пеньочки, на них сядуть діти. Навколо ліс, квіти. Діти заходять і сідають на пеньочках. З ними лісник. Вибігають лісові звірята — це діти в масках вовка, ведмедя, білочки, їжачка, зайчика та лисички. У них в руках аркуш паперу, на якому написано загадки, кросворди. ...

Ведмедик. Ось так діла! У нас сьогодні буде урок для людей! Ви підготувались?

Зайчик. Звичайно. Треба буде все про себе розповідати, всі секрети відкрити!

Вовк. Отож, усе про себе... А не хочеться всього, бо ж поведінка у мене, скажемо так, не найкраща...

Лисичка. А це, як сказати. Я, наприклад, найхитріша, то ж виплутаюсь.

Білка. А я все про себе розкажу, бо діти про мене всього не знають, ось так.

Їжак. І я все розповім, чого мені боятись... Діти про мене і казочки знають, і люблять усі мене...

Музика «лісовичка»

Лісовичок

Добрий день, малята, Лісові звірята!

Вчитель я — Лісовичок. Починаємо урок.

В лісовому царстві, В нашім господарстві,

Звірів є багато, Нічого й казати!

Птиці і звірята Мають власні хати

І порядки власні: І старі, й сучасні.

Але, рідні звірі, Треба жити в мирі,

Спокій зберігати, Стежку уступати.

До нас прийшли людські діти. Вони хочуть дізнатися про нас більше, ніж уже знають, розгадати загадки, які кожен із вас приготував і приховує поки що від них.Ми такі ж, як і вони, бо у нас є також почуття, нам так само, як і їм, буває боляче і весело, радісно і сумно, страшно і безпечно. Тож почнемо наш урок.

Музика «Пісня лисички»

Лисичка. Я хочу почати!А я — Лисичка-сестричка. Я руденька, чепурненька. А люди знають, яка я розумна та хитрюща. Погляньте, яка я красива, шубка на мені блискуча, руда, як вогонь! Кожна людина мріє про таку! А який у мене гарний пухнастий хвіст. Не хвіст, а мрія! Ні в казці сказати, ні пером описати! Він мені ще й за кермо служить. А знаєте, де я живу? В норі! А нора ж у мене така велика Ось така я — лисичка-чепуруха. Я дуже люблю природу, часто блукаю серед квіточок та ще й пісеньку співаю.

Музика «Пісня вовка»

Вовк. От і викрутилась руда. Справді, хитра ця рудохвоста. І за що тільки її так усі люблять? Вона ж і до людей у двір залізе, і курей поїсть та кролика вхопить, а вони про неї які казки складають! Не те, що про мене: «Битий небитого везе, битий небитого везе...» От і зрозумій тих людей...А от я найбільший хижак серед родини собачих, кажуть, дуже схожий на вівчарку. Живу в лісах .У лісі у вовків є лігва, які ми влаштовуємо у непрохідних хащах.Вовки дуже люблять м’ясо, тому часом нападають на свійських тварин, а що? Голод не тітка! За це вовків дуже не люблять люди, тому стараються знищити, але треба сказати, що вовки — це санітари лісу, вони нападають на хворих і немічних тварин. І це врятовує інших від заразних хвороб. Вовки дуже спритні тварини, вони мають сильні ноги не дарма ж кажуть, що «вовка ноги годують».

Музика «Вихід зайчика»

Зайчик. Ось такі вони і є. їх ноги годують, а мене рятують від лихої смерті. Та я все життя тремчу з переляку. Попробуй сховайся від таких великих та сильних. Навіть олені вовків бояться, а що вже мені казати...А знаєте, я навіть хатки своєї не маю, бо ж хіба вони дадуть у ній жити? Пам’ятаєте, як мене Лисичка зі своєї хатки вигнала і ніхто мене не міг захистити? От після того я не маю свого житла. Так і бігаю все життя. Та й густих лісів я уникаю, бо мені потрібен простір, щоб сліди заплутати, втікаючи. А коли дуже втомлююсь, то залягаю в густому бур’яні. А от у нас є дуже цікава загадка, про яку ніхто з вас і не здогадується. Я про неї вам скажу: у нас усе життя ростуть зуби! Уявляєте? Тому нам постійно треба щось тверде гризти. Через те ми так любимо морквою та капустою поласувати, взимку — корою молоденьких яблунь та груш. Що поробиш? Кожному своє.

Музика «Вихід ведмедя»

 Ведмідь. Ой, дрібнота, а як себе хвалить. А по дивіться ви на мене — я найбільший звір серед вас усіх. Але теж добрий, коли мене ніхто не чіпає. Живу собі серед лісу, їм усе підряд, що на зуб попаде: рибу, жабу, слимака, можу і велику тварину з’їсти, як дуже голодний. Але для мене немає кращого нічого, як ягоди та фрукти. Люблю траву зелененьку, малину солоденьку, плоди соковиті, горішки тверденькі, корінці смачненькі — все підряд! Щороку нас стає все менше і менше, бо кожному хочеться мати нашу шкуру. Не бережуть нас люди, ліси вирубують, а як жити нам без лісу?

Пісня Їжачка(вихід їжачка)

Їжачок. А я теж на ведмедя схожий, а знаєте чим? Я теж сплю взимку, а перед сном добре наїдаюсь і стаю схожим на м’яч. голочки і хай хтось спробує нас узяти! Живемо ми не тільки в лісі, а й у полі, на городах, у дворах, садках. І хоч у нас дуже коротенькі ніжки і бігаємо не дуже швидко, проте ми спритні. Ми дуже мирні, і тому нас часто діти беруть до хати. Але це недобре, бо у кожного з нас є сім’я, дітки, які нас чекають, щоб ми принесли їм їсти. Вони нас чекають голодні і беззахисні. А коли ми не повертаємось, наші дітки гинуть з голоду або їх з’їдають хижі звірі. Тому так мало їжаків є у світі. Бережіть нас, діти. Не забирайте нас з природного середовища, бережіть наш світ і нас у ньому.

Музика «Вихід білочки»

Білочка. От усіх я послухала, послухала і думаю, як це добре, що білочки на деревах живуть. Ми не птахи, але перестрибуємо, наче перелітаємо, з гілочки на гілку, нас ніхто не може наздогнати. ми всеїдні. Але на землі ми не такі спритні, як на дереві. Та є у нашому житті страшний ворог — це куниця, яка весь час полює на нас. Але спритна білочка від неї часто втікає. Та, як тільки ти втратиш пильність, то зразу пропадеш.

Пісня звірят «Дружба»

Лісовичок. От ви все про себе розповіли, а тепер я загадаю про вас загадки, хай відгадають, тепер вони багато знають. Я буду вам загадувати, а ви уважно слухайте, деякі уважно розглядайте, щоб відгадати.

Їжу різну він вживає,

Живе спокійно, не спішить.

А коли сонце спати лягає,

Колючий звір кудись біжить.

(Їжачок)

Великий, сильний, дуже злий,

Охоче йде на полювання.

Ви відгадали — хто такий?

Кажіть відразу, без вагання.

(Вовк)

Бігає, стрибає цей звірок меткий.

І у нього хвостик пишний та рудий.

Легко перестрибує він по гілочка́х,

Обережний дуже і цікавий, страх! (Білка)

Часом опускається, щоб грибки зібрати,

Кинеться на дерево, щоб горіх зірвати...

А хто з вас догадається, як він називається?

Не ходжу я, а стрибаю, бо нерівні ноги маю.

(Зайчик).

По діброві він блукає,

Мед, малинку там шукає,

А прийде зима - в барліг

Він заляже на нічліг.

В сні сопітиме малятко,

Волохате...

(Ведмежатко)

У кущах вона ночує

І на зайчика полює.

Вся руденька ця сестричка,

А зовуть її ...

(Лисичка)

Музика «Вихід котика і песика»

Котик. Доброго дня усім. Можна і нам до вас? Ми свійські тварини. Живемо поряд з людьми, але не завжди нам затишно і безпечно біля них. Ми хочемо теж розповісти про себе.

Я цікаву мову знаю.

- А яку? – спитаєш ти.

Ту, що нею розмовляють

В цілім світі всі коти.

Не японська, не іспанська…

Що? Англійська? Теж не та!

Зветься мова – мурмунявська.

Ой, яка ж вона проста!

«Няв» - це значить «хочу їсти»;

«Няв-няв-няв» - «іду гулять»;

«Мур» - на ручки хочу сісти»;

«Мур-мур-мур» - «лягаю спать».

«Няв-мур-мур» - «ходив у гості,

Там котлетки їв смачні».

«Мур-мур-няв» - «залиш мій хвостик,

Дуже боляче мені».

Щоб несли коти і киці

Радість, затишок у дім,

Мурмунявській мові вчиться

Треба змалку вам усім.

 Собака Не даремно люди всі говорять,

Що собака - вірний друг людини,

Адже є велике й щире серце

У чотирилапої тварини.

З собакою цікавий кожен день,

Веселіше разом в світі жити,

Єдиний мінус в мене лише той,

Що я не вміє по- людському говорити.

Лісовичок. Ось ви і послухали  звірят, відгадали всі загадки правильно і тепер багато про них знаєте такого, про що раніше і не здогадувались. Наша казка закінчується. Звірята порозбігаються по своїх домівках. А ви теж підете додому, але на все життя запам’ятайте, що всі ми живемо на одній планеті.

 Лісник. І хай ваше серце буде добрим і щирим, чистим і переповненим великою любов’ю і ласкою.

Дитина 1. Бо всі ми в світ прийшли, щоб жити,

Добро творити на землі.

Учіться, діточки, любити,

Навчайтеся, поки малі.

2. Усі прийшли в цей світ, щоб жити:

Великі звірі і малі.

Людина в світ прийшла — любити,

Добро творити на Землі!

3. Не зраджуйте, друзі, братам нашим четверолапим,

Їм вижити важко й не буде назад вороття!

Вони найвірніші, без нас вони будуть страждати,

Без нас ще коротшим їх буде коротке життя!

4. Любіть попри все свого милого меншого друга!

Бо лише на Вас і надіється він на Землі!

Для нього Ви - Всесвіт! Для нього - частинка Ви Бога!

Ніколи, панове, його не лишайте в біді!

5. З собою його заберіть! І, нехай - на край світу!

Якщо доведеться поїхати Вам назавжди.

Бо зраду й байдужість не зможе він вже пережити,

Вас буде чекати й загине від болю й журби!

6. В свій дім заберіть безпритульну, нещасну тварину!

Вона подарує Вам безліч щасливих хвилин!

Вона з Вами в радості буде і в ту́жну годину,

Ви лиш пожалійте її, подаруйте свій дім!

7. Якби наші друзі хвостаті могли говорити,

Вони б розказали нам все про свої почуття!

Бо лише вони нас душею уміють любити,

Й свої дарувати маленькі-великі серця!

8. За нас вони підуть в вогонь і під кулі ворожі,

На сме́рть з лютим ворогом битися будуть за нас!

І байдуже їм, чи красиві й на кого ми схожі,

Їм лише важливо, щоб ми їх любили весь час.

9. Не зраджуйте, люди, братам нашим четверолапим!

Любіть їх безмежно і йдіть з ними поряд завжди.

Бо з ними нам легше всі труднощі й біди здолати,

Пісня  «Друже дякую»