Виховний захід у 1,4 класах "Тарасовими шляхами"

Тема. Усний журнал «Тарасовими шляхами»

Мета: ознайомити школярів з життєписом великого сина українського народу — Т. Г. Шевченка; виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив поет; учити дітей наслідувати Тараса Шевченка та виконувати його заповіти.

Оформлення: портрет Тараса Шевченка, рушники, фотовиставка про життя і творчість Кобзаря, виставка його творів, ілюстрації до творів, малюнки. Біля портрета розміщені слова, що є епіграфом усного журналу:

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом 'янути

Незлим, тихим словом.

Т.Г. Шевченко

Вступне слово вчителя.

9. березня - день народження великого поета, людини світлого розуму, чистих помислів і трагічної долі - Тараса Григоровича Шевченка.
10. березня - це той день, коли людство вшановує пам'ять генія, що увійшов у безсмертя.

Ці дві дати злилися в одну - Шевченківські дні.

Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства й що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя. Є в геніальних його поезіях те,що завжди, в усі часи вабитиме й чаруватиме людей,— високий гуманізм його творчості, і та повнота любові, що народила художні шедеври довершеної краси.

Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше минуле й нашу надію на майбутнє. Кобзар для нас більше, ніж великий поет. Він національний пророк і мученик, розіп'ятий і воскреслий.

Гортаючи сторінки «Кобзаря», ми ще раз переконуємось, що кожна сторінка, кожен рядок - це частина нашої історії.

Мудра, світла книга - то « Кобзар» Тараса На столі, як свято, білий коровай.

І пішло повір'я з дідівського часу,

Як « Кобзар» у хаті - буде щастя, знай!

Протягом недовгих літ життя Тарас Шевченко зорав свою ниву і засіяв її словом добра, любові, правди та волі.

Тож давайте і ми кинемо чисті зерна великої вдячності на Шевченкову ниву. (Виходять учні і розповідають про життєвий та творчий шлях Кобзаря)

(До портрета Шевченка підходить учень. У руках - запалена свічка.

Учень клякає на одне коліно )

Учень.

Свічку поставлю, свічку поставлю,

Мов перед образом, перед тобою.

І хоч у мріях народ свій заставлю

Стати навколішки поряд зі мною.

Учениця.

Благословенна най буде година

І тая хата, і село,

Що Україні принесло

З великих найбільшого сина.

Учень (говорить до портрета).

Стою перед тобою, поете,

Маленька, як макове зерня.

Твій погляд пронизує душу,

Немовби колючеє терня.

Не знаю, де очі подіти

Не маю, про що розповісти:

Квітуче життя наше - попіл

Моральне обличчя - це містика.

Яке в нас обличчя, коли ми Господнє ім'я проклинали,

Твоїми словами, поете,

Брехню ми на правду міняли.

Ми дзвону усі боялися

Лякало нас світло лампади.

Прости нас, прости нерозумних,

Я, каючись, долілиць впаду.

Прости нас, нащадків козацьких

Ми славу твою розгубили,

Неправдою, брудом, ганьбою,

Ми шлях у майбутнє встелили.

Стою перед тобою, Тарасе,

Боюся, щоб зовсім не впасти

Й травою безплідною щоби

На вітрі епох не пропасти.

Схиляюся низько, Тарасе,

І клятву тобі я приношу.

За все і за всіх нерозумних

У тебе прощення я прошу.

Сторінка 1.

Дитячі роки Тараса Шевченка

     1. Виразне читання поезії "Думи мої".

2. Інсценізація «Малий Тарас»

Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик. Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає "Колискову".

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати, Старайся, мій хлопчику. (Гладить його по голові.)

Мати виходить, хлопчик сідає на стільчик поряд із учнями.

Ведуча. 9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині в сім'ї селянина -кріпака народився Т. Шевченко. Хлопчик ріс мовчазний, завжди чомусь замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур'янах, за що його прозвали в сім'ї «малим приблудою».

Ведучий. Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку». Дивна це була наука, п’яниця-дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи уже відомим поетом,

Т. Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля,

Учень

Ти взяла мене маленького за руку

І хлопця в школу одвела

До п'яного дяка в науку.

— Учися, серденько, колись

З нас будуть люди,— ти казала.

Ведуча. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.

 Учень Там матір добрую мою Ще молодую — у могилу Нужда та праця положила.

Ведучій. Через деякий час після смерті матері в 1825р. помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса,

Учень

Там батько, плачучи з дітьми.

Не витерпів лихої долі.

Умер на панщині!..

А ми розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

Я до школи —

Носити воду школярам.

Ведуча. Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду.

Мине 20 років, і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».

3.      Інсценізація вірша «Мені тринадцятий минало»

Оксана. Чом же плачеш ти? Ох, дурненький, Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас. Еге ж, малярем.

Оксана. І ти розмалюєш нашу хату.

Тарас. Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду-таки малярем.

Оксана. Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята!

Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий — вони ж питоньки хочуть!

Ведучий. Незважаючи на те, що народився поет в бідній кріпацькій сім'ї і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.

Сторінка 2. Т. Г. Шевченко-художник

Ведучий. Тарас наймитує, у вільний від робота час читає і малює. А по закутках, щоб ніхто не бачив його горя, плаче. Але думка знайти людину, яка навчила б його малювати, не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипнівського маляра. Маляр погоджується навчити хлопця малювати, однак пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

     1. учень

Хоче малювати.

Прагне він до знань,

Та за це багато Зазнає знущань.

2. учень

Нишком він малює статуї в саду,

Вночі пише вірші про людську біду...

Ведуча. Зустріч у Петербурзі з земляком художником Сошенком круто змінила долю Тараса Григоровича. Він познайомився також із байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, з поетом Жуковським. Вони побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі.

Тарас Григорович виправдав їхні надії. У 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Тарас малює портрети, картини, зарисовує пам'ятки минулого, робить ілюстрації до своїх віршів. Ось погляньте, які чудові картини залишив нам у спадок Т. Шевченко.

Презентація картин Т. Г. Шевченка

Учень

Так в людському морі Стрілися брати.

Що зуміли в горі Щиро помогти.

Викупили друзі,

Вольним став Тарас!

Чом же серце в тузі?

Біль чому не згас?

Сміливий і щирий був Тараса спів.

Він гострить сокири.

Кличе на панів.

Сторінка 3. Т. Г. Шевченко — борець за волю народу

Ведучий. За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати.

Учень

Та малює й пише він таємно там.

Гнівні його вірші страх несли панам.

Ведуча. Незважаючи на заборону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною. Поет писав:

О       думи мої!

О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся, але не каюсь!..

Ведучий. Коли Т. Г. Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучать його пісні.

Виразне читання учнями поезій

«Зоре моя вечірняя»,

«Садок вишневий коло хати»,

«Думи мої думи мої».

Ведуча. Туга за рідною природою, рідним краєм звучить і в його віршах. Він закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю. Доля України завжди хвилювала Великого Кобзаря. Тарас Шевченко вірить у краще майбутнє свого краю.

Учень

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Його біографія хоч І відома всім,але й досі не перестає вражати кожного. 24 роки кріпацької неволі, 10 років солдатчини, 13 років волі під наглядом недолі. Як несправедливо мало прожив поет - всього 47 років. Як трагічно мало прожив поет,але залишив по собі добру пам'ять на віки...

Ведуча. Тож доторкнімося сьогодні душею І серцем до чарівних струн його прекрасної поезії, його невмирущого слова.

Сторінка 5. Ми тебе не забудемо, Тарасе

      Ведучий. 9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилось 47 років.

Надійшло багато вітань. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Тараса Шевченка було перевезено до Канева і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Ведуча. Минуло 204років з дня народження славного сина України, але зайдіть у будь-яку хату і ви побачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він, як член сім'ї, як найдорожча людина.

Учень

У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі.

Він дуже рідний і мені,

І татові, і мамі.

Він стереже і хату, й нас,

Він знає наші болі.

Я добре знаю: це Тарас,

Що мучився в неволі.

Такий ріднесенький, дивись,

Він мов говорить з нами,

Він на портреті, мов живий,

Ось-ось — і вийде з рами.

Ведуча. У день народження Тараса Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам'ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні і цим висловити свою шану великому Кобзареві.

Діти виконують «Заповіт».