До 150-річчя від дня народження Лесі Українки

Лесю Українку (Ларису Петрівну Косач) знає весь світ. Багато творів написала вона для дорослих. Але не забула про дітей, бо дуже їх любила. Зростала Леся у великій, дружній і працьовитій сім’ї. Мала двох братів і три сестри, для яких дуже любила писати казки та вірші. Пропоную вашій увазі інсценізацію казки Л. Українки "Три метелики".

Дійові особи:

Автор

Білий метелик

Червоний метелик

Жовтий метелик

Сонце

Тюльпан

Лілія

Ведучий. Любі діти, цього року 25 лютого ми відзначаємо 150 років з дня народження видатної письменниці Лесі Українки.

Лесю Українку (Ларису Петрівну Косач) знає весь світ. Багато творів написала вона для дорослих. Але не забула про дітей, бо дуже їх любила. Зростала Леся у великій, дружній і працьовитій сім’ї. Мала двох братів і три сестри, для яких дуже любила писати казки та вірші.

Сьогодні ми запрошуємо вас переглянути казку Лесі Українки «Три метелика», тож вмощуйтесь зручніше, бо казка розпочинається.

Звучить музика

Ведучий: Були собі три метелики: один білий, другий червоний, а третій жовтий. Вони весело літали цілий день у вишневому саду, в сонячному світлі, перелітали з квітки на квітку, куштували медок і літали далі.

(Танок метеликів і сонечка)

Ведучий: Час їм дуже швидко минав. Вони так загралися, що що й не загляділися, що сонечко сховалося за хмарки і пустився дощ.

 (Сонце ховається за хмару, звучить музика дощу)

 Змокли метелики. Полетіли вони до своєї хатки, аж там біда: двері замкнені, а ключа ніде не можна знайти.

Білий метелик: Що тепер робити? Мої крильця всі мокрі.

Жовтий метелик: Погляньте, який красивий тюльпан, давайте попросим у нього               притулку.

Тюльпан:                                    Я гордо голову тримаю

І перед вітром не схиляю.

Я жовтий є і полум’яний,

І наче яблуко рум’яний.

В саду я квітну навесні.

Тюльпан дали ім’я мені.

Червоний метелик: Любий тюльпанчику, просимо тебе, відчини свій келих та сховай нас від дощу!

Тюльпан: Жовтого й червоного прийму, а білий нехай зостанеться надворі.

Жовтий метелик: Коли ти не хочеш захистити нашого братика, білого метелика то ми краще на дощі будемо мокнути.

Ведучий: І полетіли метелики далі шукати порятунок у білої лілеї

Лілея:                                              Одяглася в біле плаття,

Примостилась на лататті,

Задивилася у воду

На свою чарівну вроду

Бо ж я квітка непроста,

Я – лілея запашна.

Червоний метелик: Лілея, люба, захисти нас від дощу.

Лілея: Добре захищу, але лише білого, адже він такий красивий як і я.

Білий метелик: Сам – один не хочу ховатися в тебе! Або вже разом з своїми братами десь знайдемо захист, або вже вкупі бідувати будемо.

Ведуча: Почуло це з-за хмар сонечко, і схотілося йому побачити тих приятелів, що так один за одного обстоювали.

Сонце: Які ж ви дружні метелики, я висушу ваші крильця своїми промінчиками і ви знову зможете кружляти довкола.

(Танець метеликів та квітів)

Ведучий: Метелики знову літали, як давніш, аж до самого вечора. А як сонечко зайшло за гору, то метелики полетіли додому спати.